Шафран Гейфеля, або шафран Гейфелів, або крокус Гейфеля (Crocus heuffelianus Herb. (C. banaticus Heuff., nom. illeg.; C. vernus auct. non (L.) Hill, p.p., 1847).
Наукова назва "крокус" є запозиченою від латинської і повсюдно вживається квітникарями, як і назва "шафран" (від арабського - жовтий).
Цей вид шафрану названий на честь ботаніка XIX в. Йоганна Гейфеля (J. Heuffel).
Янош (Йоганн) Хойффель (угор. Heuffel Jаnos, нім. Johann Heuffel; 1800-1857). Угорський лікар відомий, як знавець лікарських рослин, як гомеопат і ботанік. У вільний час досліджував флору Прикарпаття і Балканського півострова. Його численні ботанічні екскурсії в Банат, в Карпати, в Трансільванію, в Балканські гори і в інші місця принесли йому популярність серед тодішніх провідних ботаніків Європи.
Гербарій Хойффеля був придбаний Лайошем Хайнальдом і в даний час знаходиться в Угорському національному музеї.
Це середньоєвропейський вид і найулюбленішим місцем його зростання є Карпати. Шафран Гейфеля зустрічається острівцями в листяних лісах західних областей України. Саме в горах розташовані численні популяції.
Вид занесений до Червоної книги України в статусі "Неоціненний".
Шафран або крокус Гейфеля – рідкісний представник родини Півникових (Iridaceae). Більшість систематиків розглядають шафран Гейфеля як підвид крокуса весняного (Crocus vernus).
Багаторічна трав'яниста рослина 10-19 см заввишки, весняний ефемероїд. Бульбоцибулина кругла, 10-15 мм завширшки, трохи сплюснута зверху та знизу, вкрита темно-коричневою тунікою. Листків 2-3 штуки, вони лінійні, з загорнутими краями, 2-7 мм завширшки, під час цвітіння 2-5 см завдовжки, потім подовжуються до 8-17 см. По центру кожного листка пролягає поздовжня срібляста смужка.
Квітки зазвичай поодинокі, інколи зібрані по 2-3 штуки. Оцвітина проста, віночкоподібна, 9-13 см завдовжки. Пелюсток 6, вони фіолетові (зрідка — білі), причому пелюстки зовнішнього кола дещо темніші, ніж внутрішнього. На поверхні кожної пелюстки є дві плями темнішого відтінку: одна розташована біля основи пелюстки, інша, V-подібна — біля верхівки. Маточка жовтогаряча. Початок цвітіння часто настає, коли ще на галявинах лежить сніг. Цвітіння дуже раннє - у березні–квітні. Плодоносить у травні–липні. Плід — тригнізда коробочка. Розмножується насінням, рідше бульбоцибулинами.
Активне розкидання насіння з тріснутої стиглої коробочки підхоплюється мурахами. Мурахи поїдають придатки на насінні, яке залишається при цьому непошкодженим. Одна колонія мурашок розносить десятки тисяч насінин за вегетаційний період на відстань до 100—1000 м від мурашника.
Щорічно у шафрана Гейфеля відбувається відновлення бульбоцибулин, утворення яких відбувається на верхівці старих. І тоді можна спостерігати квітучу пляму. Квітучий шафран Гейфеля проживе 2-3 роки, бо розмножується переважно насінням і рідше бульбоцибулинами. Цибулина постаріла, а з насіння виросли молоді особини, причому їх значно більше ніж квітучих та й розкидані в різні боки від місця посадки. Тому для регулярного квітника шафран Гейфеля не найкращий посадковий матеріал.
Але шафран Гейфеля чудово підходить для натуралізації в саду. В культурі він доволі стійкий та невибагливий, полюбляє напівзатінок (в тіні вимирає), помірно зволожений ґрунт, добре розмножується самосівом. Це означає, що сад живе своїм життям, без участі господаря та нагадує "дику" природу. Становлення такого саду займе не один рік, але важко знайти досконаліший сад,.. коли ранньою весною Ви можете милуватися квітами шафрану Гейфеля, як у первісній природі.
Автор: prolisok.com.ua