Вербозілля війчасте "Файркрекер" (Lysimachia ciliata"'Fireсraker" )

Родина: Первоцвітних (Primulаceae). Підродина Мирсінові (Myrsinoideae). Раніше рід іноді включали до родини Мирсінові (Myrsinaceae).

Рід: Вербозілля (Lysimаchia).

Батьківщина - Північна Америка (вологі рівнинні райони).

Цікаво знати!

Наукова назва роду (Lysimachia) походить від імені Лісімаха, (бл. 361 до н. е. - 281 до н. е.), полководця Олександра Великого, а потім правителя Фракії і царя Македонії. Довгий час помилково вважалося, що саме він відкрив вербозілля. Легенда свідчить, що він помахав цією рослиною перед шаленим звіром, щоб заспокоїти його. В епоху середньовіччя Жерар писав у своїй праці про використання цілющих трав, що ця рослина використовувалася, щоб заспокоїти розлючених волів для того, щоб надіти їм на шию ярмо ...

Вербозіллям рослину називають за схожість його листя з листям верби. Під цією назвою зазвичай розуміли різні види верби - в тому числі вербу білу і вербу гостролисту.

Корисно знати!

Вербозілля війчасте "Файркрекер" абсолютно безпроблемний сорт в плані вирощування, добре росте й цвіте практично в будь-яких умовах. Росте швидко, завдяки розгалуженій кореневій системі. Особливо цінна якість цього вербозілля - його агресивність, яка проявляється при заповненні відведеного простору. Це одне з кращих високих грунтопокривних рослин, яке починає вегетувати вже в квітні. У ландшафтному використанні, враховуючи що кущі у цієї рослини рідкуватий може бути, то треба підтримувати простір між ним та іншими рослинами. Невибагливий, росте швидко, завдяки розгалуженій кореневій системі. Восени стебла зрізають до землі. На одному місці росте до 10 років.

Місцерозташування: обов'язковою умовою його краси є сонячне місце розташування - пурпурове листя. Витримує півтінь, але це змінює колір листя - з'являються зелені тони. В тіні зеленіє.

Грунт: на вапняних, глинистих, але на родючих і вологих (без застою води) розростається швидше.

Розмноження: прекрасно розмножується вегетативним шляхом - поділом кореневища (відводками).