Аконіт

Аконіт

Це дуже красиві рослини і саме тому аконіт так часто використовується в ландшафтному дизайні. Аконіт може бути як самостійним акцентом так і в композиціях з іншими багаторічними рослинами. Наприклад, в міксбордерах, біля газонів, ставків і водойм, а найкраще в лісопарковій зоні.

Особливості рослини: Аконіт або Борець (Aconіtum) – рід багаторічних трав'янистих отруйних рослин родини Жовтецеві (Ranunculoideae).

Отруйні всі частини рослини – кореневище і надземна частина рослини, пилок і навіть запах квітів. Наприклад, великий букет аконіту в кімнаті ставити небезпечно.

Нектар і пилок аконіту є отруйними для бджіл, а мед – для людей. Аконіт дає бджолам незначну кількість нектару. Бджоли відвідують його лише за відсутності інших медоносів. Аконіт може викликати отруєння бджіл. Отруйний навіть мед, що містить пилок аконіту.

P.S. У всіх частинах аконіту містяться алкалоїди, в першу чергу аконітин. Отже, ставитися до цієї рослини потрібно вкрай обережно.

Аконіт дуже декоративна рослина, немає ніякої небезпеки якщо її вирощувати як декоративну, реальну небезпеку він представляє в тому випадку, якщо потрапить в їжу !!!

Яд аконіту служить запорукою збереження рослини: в більшості випадків, травоїдні його обходять стороною.

Існують суперечливі точки зору і факти щодо застосування рослини в якості сировини для тварин. Наприклад:

В книзі "Легенди про квіти" Сергій Красіков зазначив: "Встановлено, що висушений аконіт втрачає свою отруйність, і тому його стали викошувати на сіно. І там, де виробляються заготовки аконіту, плантації його вимирають. Зникають вони і при ущільненні грунту, біля доріг і туристичних стежок".

"Масове отруєння аконітом особливо спостерігається у сильно голодних тварин ранньою весною, а також при поїданні сіна з плодами аконіту" (Кірсаніна, 1959).

"Рослина отруйна для тварин як в свіжому, так і в сухому вигляді. Борець викликає отруєння, будучи домішаним в сіно в співвідношенні 1:12. Після поїдання тваринами борця ознаки захворювання проявляються дуже скоро (вже через 2-3 години) і в більшості випадків закінчуються смертельним результатом "(Вільнер, 1974).

Легенди та перекази

Існують дуже різні легенди і перекази про аконіт. Наприклад, як зауважує Сергій Красіков в книзі "Легенди про квіти": "За переказами, аконіт виріс із слини пса Цербера. Геракл, щоб заслужити безсмертя, повинен був зробити дванадцять подвигів: одинадцятий полягав у тому, щоб привести на землю пса Цербера – страшне триголове чудовисько, покрите зміями. Цербер був вартовим пекла. Геракл спустився туди через вхід, який перебував в землі неподалік від ису Генар в Лаконії. Владика пекла Аїд дозволив йому відвести Цербера, якщо тільки Геракл зуміє здолати пса, не застосовуючи зброї. І хоча Цербер обвив змієхвіст "навколо ніг Геракла, а голова дракона вп'ялася йому зубами в тіло", Геракл переміг пса і привів на землю.

Від денного світла Цербер прийшов в жах. Отруйна слина потекла з усіх його трьох пащ, і там, де вона падала, виростала отруйна квітка аконіт".

"Борцем же аконіт називають на підставі скандинавського сказання про останню боротьбу бога Тора з отруйним змієм "цар-зілля".

Всі скандинавські боги і воскреслі ними воїни піднялися тоді на боротьбу з темними силами, які погасили сонце і зірки, розбудили вулкани, змусили закипіти річки і вoгнeм охопили світ. В нерівному поєдинку Тор перемагає світового змія, але через дев'ять кроків гине і сам від його укусів. На місці загибелі бога згодом і розцвів борець, як звістка про те, що життя на землі триває".

"Існує переказ, за ​​яким знаменитий хан Тимур був отруєний отрутою аконіту. Соком цієї рослини була просякнута тюбетейка завойовника".

Походження назви аконіт і народних назв

В Монголії квітку аконіту порівнюють із шоломом воїна, а в Англії – з капюшоном ченця.

"В Англії за схожість квітів не тільки з шоломом, а й з капюшоном охрестили їх "кaпюшоном ченця". А ботаніки називають борець аконітом, від давньогрецького міста Аконі, біля якого в достатку ця рослина виростала ".

Німецька назва "Eisenhut" – також дана рослині за схожість квітки з шоломом з опущеним забралом.

Російські народні назви – "борец-корень", "волчий корень", "волкобой", "іссик-кульский корень", "царь-зельє", "царь-трава", "чорний корень", "чорноє зелье", "козья смерть", "железний шлем", "шлемник", "лютик голубой".

За незвичайну форму віночка з верхніми пелюстками у вигляді шолома його нарекли на рос. мові – "шлемник", "борец".

Історичні факти про аконіт: Отруйні властивості цієї рослини були відомі ще в глибоку давнину і саме тому, аконіт використовували для приготування отрути.

Наприклад, в Непалі соком аконіту отруювали воду в колодязях на землях, залишених завойовникам.

Стародавні гімалайські мисливці перед полюванням просочували соком бульб аконіту наконечники списів і стріл. Уражені такими списами тварини або звірі миттєво завмирали від паралічу. В Китаї з аконіту також отримували отруту для стріл.

В Стародавній Греції і Римі аконітом отруювали засуджених до смерті.

Також відомо, що цією квіткою Клеопатра отруїла рідного брата.

Зберігся опис Плутарха про отруєння аконітом воїнів Марка Антонія. Воїни, в їжу яких потрапив аконіт, "втрачали пам'ять і були зайняті тим, що перевертали кожен камінь на своєму шляху, ніби шукали щось дуже важливе ...".

Аконіт як отруту використали і ніндзя. Н-д, борець Карміхеля (Aconitum carmichaelii). Природний ареал цього виду знаходиться в Східній Азії, на територіях від Японії до центральних районів Китаю, де рослина відома під національними назвами яп.鸟 兜 (Torikabuto) і кит.乌头 (Wu-tou). Як декоративна рослина аконіт Карміхеля в культурі з 1886 року.

Опис: Аконіт – багаторічні кореневищні рослини з прямостоячими, рідше звивистими стеблами висотою 50-150 см (у витких до 400 см). Кореневища до 5 см довжиною і 2 см шириною. Глибина проникнення коренів у грунт 5-30 см. Листя пальчасто-роздільні (розсічені або лопатеві), темно-зеленого кольору, розташовані в черговому порядку. Залежно від виду, стебло у аконіта може бути пряме (види перераховуються в середині статті) або в'юнке (види перераховуються в кінці статті).

Аконіт цвіте з липня до кінця вересня (в залежності від виду). Квітки неправильної форми, в залежності від виду квітка може мати синій, фіолетовий, рідше білий, жовтий або строкатий колір (залежно від виду). Квітка складається з п'яти чашолистків, причому верхній має вигляд шолома. Квітки зібрані в суцвіття до 50 см завдовжки. Плід аконіту – багатонасінні листівка. Насіння дрібне, сірого, коричневого і чорного кольорів, в 1 г до 450 штук, зберігає схожість протягом 1-1,5 років.

Ареал виду

Таксономічна належність аконіту: Родина Жовтецеві (Ranunculaceae).

Аконіт росте в Європі, Азії, Північній Америці. Відомо більше 300 видів цієї рослини. В Україні, наприклад – 17 видів аконіту (більшість в Карпатах і Прикарпатті, інші переважно в Лісостепу).

Деякі види аконіту занесені в Червону книгу України. А саме:

• Аконіт Бессера – Aconitum besserianum Andrz. ex Trautv. (~ A. lycoctonum aggr.) Природоохоронний статус виду: Вразливий.
• Аконіт Жакена – Aconitum jacquinii Rchb. (A. anthora auct. Non L.) Природоохоронний статус виду: Рідкісний.
• Аконіт волохатоплодий – Aconitum lasiocarpum (Rchb.) Gáyer (A. degenii auct. Non Gаyer) Природоохоронний статус виду: Вразливий.
• Аконіт несправжньо-протиотруйний – Aconitum pseudanthora Błocki ex Pacz. (A. anthora auct. Non. L., A. eulophum auct. Non Rchb.) Природоохоронний статус виду: Вразливий.

P.S. Всі рослини Червоної Книги України мають природоохоронний статус виду. Всі статуси: Вразливий, Рідкісний, Зниклий в природі, Неоцінений, Зникаючий, Недостатньо відомий, Зниклий.

Інтернет магазин "Пролісок" звертає вашу увагу на аконіт. Бережіть природу!

Аконіт в ландшафтному дизайні

Садівники дуже давно оцінили аконіт за його красу. Наприклад, аконіт широко культивувався в садах як декоративна рослина ще в Стародавньому Римі. Однак в 117 році римський імператор Траян заборонив вирощувати аконіт, так як були часті випадки підозрілих смертей від отруєнь.

Аконіт дуже декоративна рослина, немає ніякої небезпеки якщо її вирощувати як декоративну, небезпеку він представляє в тому випадку, якщо потрапить в їжу!!!

Рослину як декоративну вирощували і в Середні віки.

На сьогоднішній день, аконіт дуже активно використовується в ландшафтному дизайні. Вирощуються як видові рослини так і їх численні гібридні сорти. Найбільш часто в Україні вирощують:

Аконіт клобучковий або аконіт синій (Aconitum napellus L.)

Батьківщина рослини: Середня і Південна Європа. Це складний вид, який іноді ділять на більш дрібні місцеві види і підвиди. В декоративному садівництві дуже популярний аконіт клобучковий, ця рослина в культурі з 1551 року.

Аконіт клобучковий – рослина до 30-130 см заввишки, а сам кущ пірамідальної форми до 70 см в діаметрі. Ця рослина має прямі стебла з блискучим, щільним листям темно-зеленого кольору. Цвіте з кінця червня 30-35 днів.

Аконіт клобучковий має синьо-фіолетові або біло-блакитні квітки до 4 см в діаметрі. Вони зібрані в густе суцвіття до 10 см завдовжки. Плоди дозрівають у вересні. Аконіт клобучковий – морозостійка рослина і зимує без укриття.

Аконіт клобучковий має велику кількість гібридних сортів. Наприклад, деякі з них:

• Аконіт клобучковий "Rubellum" – рослина з квітками рожевого кольору.
• Аконіт клобучковий "Bressineham Spire" – висока рослина (до 1 м) з квітками темного фіолетово-синього кольору. Має невеликі суцвіття-кисті. Підходить для складання букетів.
• Аконіт клобучковий " Newry Blue" – рослина з квітками темно-синього кольору. Аконіт клобучковий "Ньюрі Блю" морозостійка рослина.
• Аконіт клобучковий "Carneum" – рослина з рожево-бежевими квітками.
• Аконіт клобучковий "Eleonora" – рослина з квітками білого кольору. Краї пелюсток мають тонку синю облямівка.
• Аконіт клобучковий "Schneewitchen" – рослина з квітами білого кольору.

Аконіт строкатий (Aconitum variegatum L.)

Батьківщина рослини: материкова Європа. В Україні зростає в Карпатах на луках, серед чагарників, на лісових галявинах, в долинах гірських річок.

Аконіт строкатий – багаторічна рослина висотою до 150 см. Листя щільні. Квітки на довгих квітконіжках по 1-2, блакитні або темно-сині, до 2 см в діаметрі, зібрані в суцвіття. Суцвіття – волоть. Цвіте з середини липня 25-30 днів. В культурі з 1584 року.

Аконіт несправжньо-протиотруйний – Aconitum pseudanthora Błocki ex Pacz. (A. anthora auct. Non. L., A. eulophum auct. Non Rchb.) – багаторічна трав'яниста рослина 40-80 см заввишки. Стебло просте, іноді розгалужене у верхній частині. Квітки прості, оцвітина спочатку зеленувато-жовтого, пізніше пурпурно-фіолетового кольору. Цвіте в серпні, плодоносить у вересні. Розмножується насінням. Аконіт несправжньо-протиотруйний занесений до Червоної книги України.

Аконіт Ламарка (A. lamarkii) – рослина з блідо-жовтими квітками.

Аконіт Фішера (Aconitum fischeri Reichenb.)

Батьківщина рослини: Далекий Схід. Цей вид аконіту зростає в листяних і змішаних лісах, зрідка на трав'янистих схилах. Аконіт Фішера – багаторічна трав'яниста рослина, висотою 100-160 см. Цвіте в липні-жовтні. Квітки синього кольору. Аконіт Фішера має міцне, пряме стебло. До осені розвиваються додаткові бульби.

В ландшафтному дизайні використовується і аконіт Фішера і його гібридні сорти.

Аконіт Штерка або борець садовий (Aconitum × cammarum L.) – вид гібридного походження роду Борець (Aconitum) родини Жовтецеві (Ranunculaceae). Борець садовий здавна культивується в садах як декоративна рослина.

P.S. Аконіт Штерка має велику кількість синонімів на латині.

Інші назви: аконіт садовий, аконіт Штерка, борець Штерка, борець садовий.

Раніше використовувався в медицині. Це, на думку Рейхенбаха, єдиний аконіт, щодо дії якого, як лікувального, є точні дані.

P.S. Генріх Готліб Людвіг Райхенбах (нім. Heinrich Gottlieb Ludwig Reichenbach, 1793-1879) – німецький ботанік-систематик і зоолог XIX століття.

Аконіт Штерка це багаторічна декоративна трав'яниста рослина. Суцвіття – волоть. Квітки великі, фіолетові або білі з фіолетовою облямівкою. Стебло висотою близько 1 м, кругле, майже голе. Листя світло-зелені, блискучі.

Деякі сорти:

• Аконіт Штерка або борець садовий "Bicolor" – рослина з білими квітками і фіолетовими краями.
• Аконіт Штерка або борець садовий "Eleonora" – рослина з білими квітками з невеликими ділянками фіолетового кольору по краях.
• Аконіт Штерка або борець садовий "Stainless Steel" (в перекладі: нержавіюча сталь) – рослина висотою 90-120 см. Квітки сріблясто-білого кольору з фіолетовими прожилками. Цвіте з середини червня по серпень. Сорт вивели в 1998 році. Морозостійка рослина.

Аконіт вовчий (Aconitum lycoctonum L. = A.vuplaria) – рослина 50-70 см заввишки, 30-40 см в діаметрі. Квітки жовті або білуваті, зібрані в суцвіття. Цвіте в липні-серпні 40-45 днів. Аконіт вовчий в культурі з 1590 року.

Аконіт північній або високий або борець звичайний (Aconitum exelsum Rchb. = A. septentrionale Koelle).

Батьківщина рослини: гори Середньої Азії, південь Сибіру, ​​лісова смуга європейської частини Росії.

Це багаторічна рослина до 200 см заввишки. Стебла прямостоячі, товсті, листя великі. Стебла як і листя, покриті довгими притиснутими волосками. Квітки брудно або сірувато-фіолетового кольору, зібрані у великі суцвіття до 50 см завдовжки. Цвіте в червні-липні. Розмножується переважно насінням. Один пагін може дати до 1800 насінин. Витримує значне затінення, але інтенсивніше цвіте в більш світлих місцях. У дорослих рослин спостерігається партикуляція (це розчленовування молодих частин рослин на окремі ділянки – партикули, через відмирання старих частин кореневища і кореня).

Аконіт північний "Айворін" (Aconitum septentrionale "Ivorine") – ранньоквітуча рослина з красивим декоративним листям. Суцвіття складаються з кремового кольору квіток. Пагони до 60 см заввишки. Морозостійка рослина.

Борець Карміхеля (Aconitum carmichaelii) – багаторічна трав'яниста рослина висотою близько 150 см. Ця рослина має темно-зелені глянцеві листя і великі квітки світло-синього кольору. Квітки утворюють щільні суцвіття, що досягають 60 см в довжину. Аконіт Карміхеля цвіте восени, у вересні-жовтні, цвітіння може тривати до настання морозів.

На сьогоднішній день існує ряд декоративних сортів і культурних форм аконіта Карміхеля. Наприклад:

Аконіт Карміхеля "Клауді" (Aconitum carmichaelii "Cloudy") – рослина висотою 100-120 см. Квітки великі до 4 см в діаметрі, яскраво-білі, з тонкою синьою облямівкою і з подовженим шоломом, зібрані в густе суцвіття до 10 см завдовжки . Морозостійка рослина.

Аконіт Карміхеля "Вільсона" (Aconitum carmichaelii "Wilsonii") – рослина з квітками синьо-фіолетового кольору.

Аконіт Карміхеля "Баркерс Бар" (Aconitum carmichaelii "Barker's Bar") – рослина до 150 см заввишки з квітками синього кольору.

Аконіт Карміхеля Арендса (Aconitum carmichaeli Arendsii Group) – група гібридів, отриманих від міжвидового схрещування. Висота рослин близько 100 см. Рясно цвітуть в середині літа. Квітки білого або синього кольору, часто двоколірні. Морозостійкі рослини.

Аконіт противоядний або дібровний (Aconitum anthora auct. Non L. = Aconitum pallassii Reichenb. = Aconitum anthoroideum DC.)

Батьківщина рослини: Сибір, Монголія. Ця рослина зростає на світлому місці: зарості чагарників, степові схили. Має прямі стебла. В нижній частині стебло зазвичай голе (з відмерлими листками), а у верхній – покрите коротким пушком разом з квітоносами і квітками. Квітки зеленувато-жовтого або жовтого кольору.

Висота рослин сягає 30-60 см. Рослини відрізняються повільним зростанням і потребують вологого грунту багатого на поживні речовини. Цвіте в липні-серпні, а незабаром після закінчення цвітіння кущі гинуть.

Існують, також, види аконіту з витким стеблом.

P.S. Однак деякі сорти аконіту з виткими можуть мати прямостоячі стебла.

Найбільш популярні види аконіту з витким стеблом в ландшафтному дизайні:

• Аконіт в'юнкий (A. volubile) – рослина зі слабким крученим стеблом довжиною понад 2 м. Стебло в'ється і спирається на сусідів по саду листям на довгих черешках. Листя блискучі, розділені вщент на три різьблені частки. Суцвіття сидять в пазухах верхніх листків і складаються з нечисленних квіток на пухнастих квітконіжках. Квітки темно-бузкові. Батьківщина рослини: ліси східної Азії.
• Аконіт Генрі (A. henryi) – рослина з овальними, менш порізаними частками листя і темними синьо-фіолетовими квітками на голих квітконіжках. Менш морозостійка рослина чим вище вказаний вид.
  P.S. Однак сорти витких аконітов можуть і мати прямостоячі стебла. Наприклад, сорт аконіту Генрі "Спаркс Варіеті" (A. henryi "Spark's Variety") – лише злегка поникає верхівкою.
• Аконіт Вільморен (A. vilmorinianum) – рослина дуже схожа на аконіт Генрі.
• Аконіт Хемслі (A. hemskyanum) – рослина з темними пурпурно-синіми квітками на майже голих квітконіжках. Лист темний зверху і блідий знизу. Аконіт Хемслі має гіллясте і широко розпростерте суцвіття.
• (A. albo-violaceum) – далекосхідний аконіт з біло-фіолетовими квітками.

P.S. В інтернет-магазині садових рослин "Пролісок" представлений матеріал власної колекції. Саме тому, у нас можна замовити цікаві та рідкісні види цих рослин за прийнятною ціною. Інтернет-магазин "Пролісок" завжди надає повну інформацію про рослини представлені на сайті. Кожен товар супроводжується докладним описом і фотографіями цвітіння. Ми відправляємо саджанці рослин з Ужгорода в усі міста України.

Вирощування аконіту: Багато видів аконіту зимостійкі рослини.

Аконіт можна пересаджувати навесні або восени, коли стебла ще не виросли або вже зрізані. Розмір посадкової ями повинен бути таким, щоб у ньому вільно помістилося кореневище.

Аконіт можна розмножувати насінням, вегетативно і діленням кореневищ (навесні або восени кущ легко ділиться на частини). Відстань при посадці має бути не менше 25-30 см. При розмноженні насінням необхідна їх стратифікація. Зацвітають сіянці зазвичай на 2-3-й рік. Сортові ознаки при насіннєвому розмноженні не зберігаються.

Місцезнаходження: аконіт – тіньолюбна рослина, тому його слід висаджувати в півтінь або в тінь. Наприклад, під деревами, під високими чагарниками або в затіненій ділянці.

Деякі види мають деякі особливості вирощування, наприклад, аконіт Анторра (Aconitum anthora) і аконіт Карміхеля (Aconitum carmichaelii) потрібно садити на піднесених і освітлених сонцем місцях.

Грунт: в цілому аконіт не примхливий до грунту. Віддає перевагу повітропроникним грунтам, на кам'янистому ґрунті рослина погано развиваеться.

Догляд за аконітом: регулярний полив. Рослина не любить посуху.

Список використаної літератури:

1. Красіков С. П. Легенди про квіти. 303 с., Іл. - М .: Мол. гвардія, 1990.

2. Червона книга України.