Фіалка сестринська "Альбіфлора" (Viola sororia "Аlbiflora")

Родина: Фіалкові (Violaceae).

Рід: Фіалка (Viola).

Поширена на північному сході Північної Америки в лісах.

Цікаво знати!

Фіалка - одна з найстаріших садових культур. Уже близько 2400 років тому стародавні греки і римляни вплітали фіалки у вінки і гірлянди для прикраси приміщень в дні свят і званих обідів.

Однією з перших в європейських монастирських садах була введена в культуру фіалка запашна (Viola odorata), потім фіалка гірська (Viola montana). Перша згадка про неї в ботанічному саду шотландського міста Единбург датується 1683 р. З фіалкою двоквітковою (Viola biflora) ботаніки познайомилися ще в XVI столітті, і тільки через два століття її почав культивувати знаменитий англійський квітникар Ф. Міллер.

Всі представниці багаторічних видів утворюють красиві низькорослі кущики і мають невеликі квітки своєрідної будови. Саме за свою будову вони отримали в Німеччині назву "мачуха". П'ять пелюсток квітки символізують сім'ю з п'яти осіб: мачухи, двох рідних і двох прийомних дочок. Найширша і строкато пофарбована пелюстка - мачуха, адже їй завжди дістаються найкрасивіші вбрання. Якщо перевернути квітку, то легко можна виявити, що мачуха сидить на двох зелених "стільцях" - чашелистиках. Поруч з нею розташувалися її рідні доньки - вужчі пелюстки зі строкатими штрихами у основи. Кожна з них сидить на своєму зеленому стільці. Самі верхні пелюстки - пачірки. Вони менші і більш скромно пофарбовані, їм доводиться удвох тулитися на одному стільці.

Корисно знати!

У фіалки сестринської, як і у багатьох інших, є властивість, так звана клейстогамія (самозапилення в закритих квітках). Перша хвиля цвітіння проходить, а потім під листям на рослині утворюються бутони, які вже не розкриваються, а відразу перетворюються в повноцінні плоди. Процес непомітний, якщо не розсовувати листя, і не позначається на весняному цвітінні, однак грає істотну роль в масовості самосіву, "плодоносить" рослина все літо.

Місцезростання: більше підходить півтінь або хоча б притінення від більш високих рослин.

Грунт: краще слабокислий, суглинок, добре зволожений, але водночас і дренований, бажано мульчування. У занадто сирих місцях фіалка сестринська погано росте, від тривалої посухи страждає.

Розмноження: фіалки дають рясний самосів, який швидко перетворюється в повноцінні рослини. Насіння фіалок вимагає стратифікації. Розмноження поділом куща можливе практично в будь-який час. Кореневище має розташовуватися на рівні ґрунту. Після посадки потрібен полив - кілька днів.