Дика природа завжди приваблює нас. Ліс з прохолодою, ягодами та грибами...
Цього року ми мали улюблене місце, сховане серед багаторічних дерев і це Мислівка. Через село проходить траса з Долини на Вишківський перевал і далі на Міжгір'я та Хуст.
Мислівка - село в Вигодській громаді Калуського району Івано-Франківської області. Тут протікає річка Свіча. Ліс мішаний, але переважає ялина.
Від асфальтованої дороги з'їхали на бічну, з дерев'яним написом - Мислівка. Залишили позаду хати й садиби. Проїхали грунтовою дорогою в глиб до лісу. Тут всього одна основна проїжджа дорога, яка є нашим орієнтиром: ліворуч протікає річка Свіча, попереду на горизонті пролягає грунтова дорога (якою їдемо), а проворуч ліс і ліс.
Найперше місце зупинки було з рідким ялиновим лісом. Зайшли в ліс. Ноги часом опинялись в болоті, яке було вкрито мохом та чорницею. Довкола та під ногами все зелене, вогке, навіть повітря зволожене. Отут на околіці болота, де ягідники та ялина, великими сім'ями зростав гриб - Хрящ-молочник болотяний або неїстівний (Lactarius helvus).
На перший погляд місце романтичне, але вирішили не затримуватись і поїхати дещо далі, де ліс не такий вже й вологий. Міцно ступати ногою таки приємніше.
Хрящ-молочник болотяний або неїстівний (Lactarius helvus).
Хрящ-молочник болотяний або неїстівний (Lactarius helvus).
Наступне місце зупинки, також праворуч від дороги. Саме в цей час провели вирубку краю лісу під лініями електропередачі. Пройшовши напряму близько 10-15 м, заходимо в ліс. Оцей ліс вже повна протележність попереднього болотяного лісу. Густий ялиновий ліс. Рівна поверхня сухої землі, вкрита товстим шаром хвої, аж пружинить під ногами. Сам ліс темний, але відчуття приємні, по ньому хочеться ходити. У всіх наступних приїздах до Мислівки відразу навідувались у цей ялиновий ліс, а тільки потім до річки.
Саме в цьому ялиновому лісі неодмінно знаходили таку трійцю грибів: припускаю, що це Моховик тріщинуватий (Xerocomus chrysenteron), Польський гриб (Boletus badius) та Сироїжка світло-жовта (Russula claroflava). Гарне довкілля, можна швидко переміщуватися, легко заповнюється корзина грибами... Задоволення! Підступає почуття азарту!
Моховик і Польський гриб в цих місцях зустрічається повсюди, але не в такій кількості. Якщо було більше часу - заглиблювались далі в ліс, аж поки натрапляли на струмок-потічок, що тік через ліс. Невеликий струмок-потічок без берегів, ніби щойно пролили воду, постійний - не пересихає. Неподалік від струмка-потічка збирали Грузді чорні або Хрящ-молочник оливково-чорний (Lactarius turpis), а вздовж нього подекуди Опеньки осінні справжні (Armillaria mellea). До речі, місцеві мешканці, такі гриби не збирають, хоча і знають. В жарке літо чи теплу осінь Моховички і Польські гриби швидко червивіють, а як назбираєш чистеньких - відразу переробляти треба. Моховички, як був час, консервували. Свіжі Польські гриби у поєднанні з Моховичками перебираємо, чистимо, нарізаємо, миємо і відварюємо. Після відварювання зливаємо всю воду і закладаємо до морозильної камери - припас на зиму. Ну, і звісно, з цих грибів варили суп з галушками чи тушкували в сметані з паприкою (паприка наша - з Великої Доброні). Сироїжку світло-жовту відварювали для припасу на зиму, але й добра була смажена з яйцем. І що ще? Опеньки маринувались, поповнювали зимовий припас, смажились. Чорні грузді підготовлювались для соління. Ну, одним словом - білка на кухні...
А теперь вже можна їхати до улюбленого місця на березі річки.
Прямуємо далі грунтовою дорогою. Ліворуч протікає річка Свіча. Гірська частина річки має швидку течію, порожисті уступи та кам'янисті перекати. Місцями ця річка близько межує з грунтовою дорогою, а вздовж її берегів ростуть велетенські смереки, буки та інші листяні породи дерев й чагарників. В цих місцях так само ростуть гриби.
Зупинялись ми в чудовому куточку. Від дороги крутим схилом по стежинці можна спуститись до річки. На березі під високим деревом примостилося старе багаття з місцем для відпочинку. Довкола ростуть гриби: під ногами, попри стежинку, під деревами, на схилах, прямо під урвищем над річкою.
До речі, на річці Свіча у заплавинах бачили пірнаючу пташку - Пронурок біловолий (Cinclus cinclus).
Річка стає повноводною у весняний та літній періоди за наявності опадів.
Навідуватись в Мислівку почали з середини серпня і тоді ж знайшли гриб Боровик зернистоногий. То наша перша грибна знахідка.
Боровик зернистоногий, дубовик крапчастий, синяк зернистоногий (Boletus erythropus, син. Neoboletus luridiformis) - гриб з роду Болетус (Boletus) родини Болетові (Boletaceae). М'якуш жовтуватий, в основі ніжки червонуватий, на зламі синіє, з приємним запахом і смаком. Трубчастий шар капелюшка жовтуватий, при дотику синіє, гіменофор червонуватий. Умовно їстівний гриб. В сирому вигляді слабо отруйний. Використовується вареним і смаженим, але після 25-ти хвилинного відварювання (відвар потрібно злити).
Боровик зернистоногий = Дубовик крапчастий = Синяк зернистоногий (Boletus erythropus = Neoboletus luridiformis).
Літо та осінь цього року були дуже теплими. Цей красивий та смачний гриб ми знаходили на берегах річки Свіча до кінця жовтня, де ріс поодиноко та маленькими сім'ями.
На цій смужці лісу між дорогою та річкою росли такі гриби: ймовірно це Рамарія золотиста або Оленячі ріжки (Ramaria aurea), сироїжки з червоним капелюшком, Підгруздок білий або Сироїжка біла (Russula delica) - одиничний екземпляр, Підгруздок чорний або Сироїжка чорна (Russula adusta), Хрящ-молочник жовтий (Lactarius scrobiculatus) або Груздь жовтий, Лисичка звичайна (Cantharellus cibarius), Рижик смачний (Lactarius deliciosus), Рядовка фіолетова або лепіста фіолетова (Lepista nuda = Rhodopaxillus nudus = Tricholoma nudum). Крім цих грибів регулярно знаходили Мухомор сіро-рожевий (Amanita rubescens) - їстивний з небагатьох мухоморів, які можна споживати (використовується після 20-ти хвилинного відварювання (відвар злити)).
Ймовірно, це Рамарія золотиста або Оленячі ріжки (Ramaria aurea).
Рамарія використовується після 15-ти хвилинного відварювання - вареною, смаженою. В літературі зазначають, що особливої харчової цінності не має. Хоча смачним виходить суп з Оленячих ріжок.
На деяких старих деревах над урвищами вздовж річки росли Опеньки. Подекуди на повалених стовбурах росла Глива звичайна (Pleurotus ostreatus).
З родини Болетових зазвичай знаходили Боровик зернистоногий (Boletus erythropus = Neoboletus luridiformis). А ще припускаю - Моховик тріщинуватий (Xerocomus chrysenteron), Польський гриб (Boletus badius), Білий гриб (Boletus edulis). Також знайшли неїстівного двійника білого - Гірчак (Tylopilus felleus), який так само належить до родини Болетових (Boletaceae).
Різні гриби родини Болетових (Boletaceae).
З жовтня тільки в смужці лісу вздовж річки знайшли Їжовик строкатий або лускатий (Sarcodon squamosus), а ще згодом Їжовик жовтуватий (Hydnum repandum).
Їжовик жовтуватий (Hydnum repandum).
Їжовик жовтуватий (Hydnum repandum).
Через річку бачим ліс. Напроти улюбленого місця - продовження лісу.
Праворуч від дороги зростає мішаний ліс з переважанням ялини. Ще нижче розташувався підлісок з різних чагарників, який утворює непрохідну хащу. Вхід в цю частину лісу захаращений. Перегороджений земляним валом, який поріс травою й густим чагарником - то верхній шар теперішньої грунтової дороги. Замісь стежки тут окремо вдавлені заглибини від широких людських кроків. Заходимо. Пробираємось через чагарники в ліс. Темно. Око має звикнути до цієї темряви. Довкола горбистий ландшафт. Під ногами водяні колобаньки, подекуди потічки, місцями на поверхні тримаються грунтові води. Давно повалені малі й великі дерева. Ліс з суцільними перешкодами. В цю частинку лісу, напевно, мало навідується людей.
Старі гриби.
Саме в цьому лісі почали знаходити різні види Підберезників (Leccinum) або ще кажуть на них Бабка та Підосичників (Leccinum) або Краснюк- Бабка.
Підберезник або Бабка біла болотяна (Leccinum holopus).
Бабка біла болотяна (Leccinum holopus). В умовах зволоження старі шапинки набувають зеленого відтінку.
Підосичник білоніжковий (Leccinum albostipitatum).
Ймовірно, Підберезник різнокольоровий (Leccinum variicolor).
Ймовірно, старий Підосичник жовто-бурий (Leccinum versipelle).
З Болетових (Boletaceae) повсюди ростуть Моховички та Польські гриби, Підберезники й Підосичники, подекуди знаходили Білі гриби.
Використовувати Болетові (Boletaceae) гриби рекомендують у вареному, смаженому, сушеному чи маринованому вигляді.
Готові зимові припаси.
В цьому мішаному лісі знаходили Оленячі ріжки, сироїжки з зеленим капелюшком, Підгруздок білий - теж в одиничному екземплярі, Підгруздок чорний, Лисичку звичайну, Рижики смачні.
Дуже цінною знахідкою була Мокруха ялинова (Gomphidius glutinosus).
Росли в цьому ж лісі Грузді чорні або Хрящ-молочник оливково-чорний (Lactarius turpis) та Грузді жовті або Хрящ-молочник жовтий (Lactarius scrobiculatus). Використовуються лише соленими, після вимочування або виварювання. Ще була нова знахідка - Груздь золотисто-жовтий або Хрящ-молочник синіючий (Lactarius repraesentaneus). Використовується після вимочування або 15-ти хвилинного відварювання, смаженим, соленим.
Груздь жовтий або Хрящ-молочник жовтий (Lactarius scrobiculatus).
З отруйних грибів бачили, що тут ростуть Свинуха тонка (Paxillus involutus) й Мухомор червоний (Amanita muscaria).
Мухомор червоний (Amanita muscaria) часто ріс групами. З вигляду дуже гарний, але отруйний гриб з родини Мухоморових (Amanitaceae).
Мухомор червоний (Amanita muscaria).
Зустріли цікаві гриби. Ці гриби не отруйні, але й не смачні. Скоріш за все якісь дивні! Це Павутинник фіолетовий (Cortinarius violaceus ). Знайшли його з другої половини вересня.
Павутинник фіолетовий (Cortinarius violaceus ).
Павутинник фіолетовий (Cortinarius violaceus ).
Забарвлення шапки темно-фіолетове. М'якоть у нього товста, злегка блакитнувата, м'яка.
У вікіпедії зазначається, що є їстивним грибом, зі слабким ароматом кедрового дерева або масла. Два грибочка приготувала з цікавості. При відварюванні сильний різкий запах. Скуштувала маленький шматочок гриба. Ну, що ж, присмак камфори і дуже довгий післясмак тієї ж камфори. Цей гриб з таким інтенсивним смаком, що навіть у поєднанні з іншими грибами запросто переб’є й зіпсує смак інших грибів.
Загалом зустрічали час від часу ще такі гриби: Печериці (Agaricus), Поплавок сірий (Amanita vaginata), Валуй (Russula foetens) у невеликій кількості. На болоті поросшому травою бачили, ймовірно, два різних вида Павутинників. Ще зустрічались різні поодинокі Хрящі-молочники, назви яких лише припускаємо. На цих грибах не зосереджувались, бо довкола було багато інших грибів. Були такі гриби яких ми не знали.
З середини вересня Мислівка стала місцем збору найрізноманітніших грибів.
Річка Свіча з дивовижними порогами.
Автор: prolisok.com.ua