Магнолія (Magnolia)

Магнолія – одна з найстаріших рослин на Землі. Перші представники цієї рослини з'явилися на Землі ще в епоху динозаврів. За словами вчених, магнолія, до настання льодовикового періоду, була широко поширена і в лісах середньої широти. Про це свідчать палеонтологічні знахідки, магнолії були широко поширені і охоплювали територію аж до сучасної Арктики в третинний та крейдяний періоди. Як зазначають ботаніки-морфологи, з тих пір ця рослина майже не змінила свій вигляд і спосіб життя, так до наших днів зберігся навіть давній тип будови квітки.

Рід: Магнолія (Magnolia) входить в Родину: Магнолієві (Magnoliaceae). Представники роду Магнолія (Magnolia) зростають на Далекому Сході (Японія, Корея, Китай), в Середній Азії (Гімалаї), а також, в Північній та Центральній Америці. Основний центр зростання в Cередній Азії та на Далекому Сході, вторинний центр в Північній і Центральній Америці.

На сьогоднішній день, ці рослини широко акліматизовані в Європі.

Рід: Магнолія (Magnolia) налічує близько 240 видів. В залежності від вида, це можуть бути вічнозелені або листопадні дерева, чагарники. Також, від вида магнолії залежить і решта якостей цієї рослини, а саме: розмір, форма і колір квітки та сила її аромату і т. д.

Магнолія – одна із найпопулярніших рослин в Китаї, Кореї та Японії. За часів правління Китайського імператора, пелюстки білої магнолії подавали на імператорський стіл в якості делікатесу. До речі, нерозкриті бутони та пелюстки деяких видів магнолії їстивні. Саме тому, магнолії вирощувалися тільки імператором та членами імператорської сім'ї. Вона вирощювалася в імператорському саду і була символом чистоти і насолоди для імператора, сина Неба. Якщо ж імператор дарував комусь квітку магнолії, то це вважалося найвищою нагородою.

Прадавні китайці називали магнолію Нефритовою Орхідеєю. Існує сумна китайська легенда про походження магнолії. За переказами китайців, в давні часи на невелике мирне поселення в глибині гір, напали розбійники. Вони принесли багато нещастя місцевим жителям: чужаки перебили чоловіків, старих і дітей, забрали худобу, знищили посіви рису, а сто найкрасивіших дівчат зв'язали і залишили на площі. Щоранку загарбники вбивали по одній дівчині аж до тих пір, поки не залишилася остання. Оглянувшись на мертві тіла своїх подруг, вона впала ниць і стала просити рідну Землю-Мати не дати зникнути тілам назавжди. На ранок, коли розбійники прокинулися, на місці дівчини виросло величезне дерево з сотнею біло-рожевих квіток, готових розпуститися в будь-який момент. Розбійники в дикій злобі порубали дерево на шматки і розкидали на швидких конях по степах і передгір'ях. Але куди падала частина чарівного дерева, на тому місці з'являлася нова рослина, на якій щовесни розцвітало сто ніжних бутонів – сто воскреслих дівочих сердець. Цим деревом була магнолія.

Починаючи з VII століття, магнолію спеціально вирощували в садах храмів. Буддійські монахи вирощювали цю рослину (а саме, магнолію оголену (Magnolia denudata)) з часів династії Тан (кит. 唐, 618 - 907). У Китаї, для лікувальних цілей використовували та продовжують використовувати аж по сьогоднішній день суцвіття і кору Магнолії лікарської (Magnolia officinalis).

У зв’язку із зниженням лісових масивів та надмірною заготівлею кори, Міжнародний союз охорони природи присвоїв статус "near threatened" ("близький до вразливого положення").

До речі, магнолія лікарська використовується в традиційній китайській медицині вже протягом 2000 років. Вирощується і як декоративна рослина.

Також, магнолія є древнім символом і Японії. За часів самураїв, деревина магнолії традиційно використовувалася для японських мечів (яп. 日本刀 Ніхонто), зокрема для виготовлення руків’я (яп. 柄Цука) і піхов (яп. 鞘Сая). А вже після цього, традиційна цука тобто руків'я меча обклеювалося шкірою ската, поверх якої, особливим способом робилася обмотка бавовняною або шовковою стрічкою. Сая тобто піхви меча покривалися лаком для захисту від вологи та прикрашалися лаковими мініатюрами, листовим золотом або шкірою ската. Це вже в XX столітті, для катани характерні металеве руків’я та піхви, виготовлені за європейськими зразками.

У японців теж існує сумна легенда про походження магнолії. Ось вона в короткому варіанті:

Жила колись в Японії бідна дівчина на ім'я Кейко. Вона була круглою сиротою, і щоб заробити собі на їжу, вона працювала з ранку до ночі, роблячи паперові квіти, що коштували дуже дешево. І ось одного разу, в її оселю залетів старий мудрий папуга шукаючи собі нову господарку. Подружившись з дівчиною, він розповів їй, як можна оживити паперові квіти. Для цього їх потрібно було окропити краплиною своєї крові. Проте застеріг, що не можна віддавати всю кров до останньої краплі. За словами папуги, його попередня господарка була жадібною людиною, і померла віддавши останню краплю крові за золото, а рідня покійної почала боротися за спадок.

Кейко не була жадібною, вона стала свої паперові квіти перетворювати в прекрасні живі, щоб вибратися з убогості. Вона купила собі нове красиве кімоно і відправилася на студентський бал. Там дівчина познайомилася з бідним студентом Аратумі, якого полюбила всім своїм серцем.

Але, на жаль, її обранець виявився жадібною і черствою людиною. Заради того, щоб жити в розкоші, він змушував Кейко працювати все більше і більше.

Слава про маленьку квіткарку Кейко облетіла світ. З Франції до Японії приїхав великий шанувальник квітів по імені Магнол, щоб купити вироби Кейко. Магнолу було мало одних квітів, він обіцяв Кейко величезні гроші, якщо вона оживить квіти разом з корінням. Вони повинні були бути білими, жовтими, рожевими і червоними.

І врешті-решт, настала та мить, коли для створення останньої, червоної квітки була потрібна і остання крапля крові нещасної дівчини. Кейко не стало, а та квітка, яку вона оживила своєю останньою краплею крові, і стала магнолією. Аратумі побудував палац і одружився з іншою, Магнол відвіз живі квіти до Франції і назвав по своєму імені – магнолії. А про Кейко залишилася ось така сумна легенда.

Отже, в Японії магнолія є символом непорочності, благородства, наполегливості і любові, що минула.

В Європі, цим рослинам було дано французьке ім'я. Це сталося в кінці XVII століття тобто в епоху Просвітництва. В цю епоху, мисливці за рослинами досліджуючи Азію, а точніше, захоплені колонії, давали європейські імена рослинам, які вже давно були відомими місцевим жителям та мали місцеву назву. Оскільки в той час фотоапарата ще не було, під час подорожі створювали гербарії, а описи і малюнки робилися від руки.

За однією із історичних версій, саме французький чернець, кресляр, токар, живописець і ботанік Шарль Плюм’є (1646-1704) дав цій рослині ім’я, що вживається нами сьогодні.

За часів правління французького короля Людовика XIV, проводилися численні експедиції у Франції та поза її межами, метою яких був пошук нових лікарських рослин для поповнення колекції Королівського Саду медичних рослин (фр. Jardin royal des plantes médicinales).

Шарль Плюм’є побував в трьох подорожах, і щоразу повертався звідти із малюнками та зразками нових рослин.

Перша подорож в 1689 році до Америки. Друга подорож в 1693 році до Вест-Індії. Третя подорож в 1695 році, під час якої він їде до Гваделупи, Мартініки, Санто-Домінго та Бразилії.

Одного разу в тропічному лісі він виявив дивовижне дерево з величезними запашними квітками.

Саме він вперше назвав рослини назвою різних особистостей: бегонії на честь Мішеля Бегона, фуксії для Леонарта Фукса, лобелії для Матіаса де Л’Обеля, магнолії для П’єра Маньоля, і т. д.

Отже, в 1703 році, французький чернець і ботанік Шарль Плюм’є назвав рід цих рослин – "Magnolia" ("Маньолія") на честь іншого французского медика та ботаника Пьера Маньоля (фр. Pierre Magnol).

До-речі, що стосується назви "Маньолія" то спочатку слов’янами використовувалася автентична назва. Це пов’язано з правилами читання французької мови, в якій gn – читається нь, саме тому Magnolia читається як "Маньолія". Проте, ця назва у слов’ян згодом трансформувалася в сучасне звучання – магнолія.

За іншою версією, назву "Маньолія" запозичив Карл фон Лінней та використав її в першому виданні "Species plantarum" (з лат. "Види рослин"), з посиланням на Плюм’є. Або ж сам К. Лінней вирішив увічнити ім'я Пьера Маньоля – директора ботанічного саду в Монпельє.

Типовий вид – Magnolia virginiana.

Наукова праця "Species plantarum", що складається з двох томів, була опублікована 1 травня 1753 року. На сьогоднішній день, дата публікації "Species plantarum" (а саме, 1 травня 1753 р.) прийнята за висхідний пункт ботанічної номенклатури. У зв’язку з цим та відповідно до вимог Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури авторство цієї назви приписано Карлу фон Ліннею, а датою публікації вважається 1753 рік.

Перші магнолії завезли в Европу з Америки тільки в кінці ХVII - на початку ХVIII століття. Наприклад, типовий вид – Magnolia virginiana, магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora), що згодом витіснила типовий вид в культурі.

Зокрема, магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora), магнолія огіркова або загострена (Magnolia acuminata), магнолія парасолькова або трипелюсткова (Magnolia tripetala) вказані Карлом Ліннеєм в книзі "Система природи" ("Systema naturae", другий том 10 – го видання, опублікований в 1759 р.).

В Європі почалася "магнолієва лихоманка", подібна до "тюльпанової" в Голландії. Садоводи стали красти дерева один у одного.

Наприклад, дуже постраждав сад, що належить дрyгy Карла Ліннея, П. Коллінсону. Пітер Коллинсон (англ. Peter Collinson, 1694-1768) - англійський натураліст та торговець тканинами. Завдяки його діловим контактам він міг одержати зразки насіння та рослин з усього світу. Цей сад обкрадали двічі. Крали магнолії.

Грабували і інших садівників. Одного разу, було викрадено відразу тридцять дерев магнолій. За чутками, їх переправили в Голландію і обміняли на цибулини тюльпанів. Крадіжки прийняли такі масштаби, що в справу втрутилися газети. Редакція звернулася до парламенту з вимогою – припинити злодійство (4 липня 1768 року англійська газета "Дейлі Адвертізер").

У себе на батьківщині, всі магнолії, в залежності від вида, поділяють на: квітучі зимою або літом.

В Україні, вирощують більш морозостійкі види магнолій, більшість яких зацвітають ранньою весною. Наприклад, магнолія зірчаста (Magnolia stellata), магнолія кобус (Magnolia kobus), магнолiя Лебнерова (Magnolia loebnerу Kache), магнолія лілієквітна (M. liliflora) і т. д. та численні гібридні форми магнолії Суланжа (M. х soulangeana).

Одні види магнолії (наприклад, зірчаста, оголена, кобус і т. д.) зацвітають ще до розпускання листя, другі види одночасно з ним (наприклад, магнолія лілієквітна і гібрид – магнолія Суланжа), а деякі цвітуть вже після розпускання листья (наприклад, магнолія трипелюсткова і т. д.).

В декоративному садівництві використовують як природні форми магнолії так і гібридні сорти. Особливо гарним є гібрид – магнолія Суланжа (M. х soulangeana). Вона була виведена у Франції колишнім дипломатом французької армії Етьєном Суланжем (фр. Étienne Soulange-Bodin) в 1820 році. На сьогоднішній день, селекціонерами створена велика кількість гібридів цієї магнолії (близько 50). При розмноженні цих форм, слід пам`ятати, що магнолія Суланжа – гібрид, отже сіянці будуть дещо відрізнятися від "батьків". Для повної передачі ознак використовують відводки, живцювання і щеплення тобто вегетативні види розмноження.

Наприклад, магнолiя Суланжа "Ленне" (Magnolia x Soulangiana "Lenneі").

Зазвичай, магнолії, що вирощуються в Україні, починають розпускатися на початку квітня, а найактивніший період їхнього цвітіння – друга половина квітня (саме в цей час розпускаються вже всі дерева).

Квітки магнолії бувають білого, жовтого, кремового, рожевого, пурпурного і фіолетового кольору. Вони можуть мати дуже ніжний і приємний аромат або ж бути без аромату. В залежності від вида, квітки цієї рослини – переважно двостатеві, рідко одностатеві. Зазвичай вони поодиноко знаходяться на кінцях пагонів. Переважно діаметр квітки до 25 см. Проте, у деяких видів квіти бувають ще більшими. Наприклад, у вида магнолія великолиста (Magnolia macrophylla) діаметр квітки якої сягає 30 см. Отже, форма і розмір квітки залежить від виду магнолії.

Квітки магнолії можуть мати різну форму: зірчасту (фото на початку статті), лілієквітну (фото представлено нижче), чашевидну (у магнолії Суланжа).

Квіти цих рослин пристосовані до запилення за допомогою жуків, тому що рід Магнолія (Magnolia) зародився в часи, коли бджіл ще не було. У зв’язку з цим, плодолистики у них досить жорсткі, не пошкоджуються та не поїдаються жуками. Рильця маточки квітки магнолії здатні до запилення вже в бутоні, але після розкриття квітки втрачають цю здатність. Це також стосується і нектара.

Жуки можуть проникати в квітку до її розкриття і брати участь в запиленні.

А що до бджіл, то поки бутон закритий, бджоли туди проникнути не можуть. Потрапляють тільки жуки, так як саме для них предназначений нектар.

Коли квітка розкрився, злітаються бджоли марно шукаючи нектар. Проте, для бджоли це може бути навіть небезпечно. Вечером пелюстки квітки закриваються. Якщо бджоли залишилися в закритій квітці, то можуть поламати крильця. Так само можуть загинути і метелики. Цікаво, що нектара в розкритих квітах немає, а комах приваблює виключно ванільний аромат.

Крім цього, є ще одна цікава особливість квітів цієї рослини – квітка магнолії є теплою на дотик. Науково підтверджено, що температура всередині квітки магнолії вища за температуру навколишнього середовища майже на 10°С. Найкраще цей феномен помітно вранці, коли ще тримається прохолода.

Є види магнолій, що цвітуть пізніше, і коли одні види представлені в повній красі, інші ще на стадії бутона. На фото магнолія лікарська (Magnolia officinalis).

Як вже раніше зазначалося, є види магнолії, що цвітуть пізньою весною або навіть літом. Наприклад: магнолія оберненояйцевидна (Magnolia obovata), магнолія трипелюсткова (Magnolia tripetala), магнолія лікарська (Magnolia officinalis) і т. д. Період їхнього цвітіння: в травні – червні.

А от літом цвіте, наприклад, магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora). Період її цвітіння – з червня по вересень. Це дерево є гарним весь сезон, так як має вічнозелене листя. За фактурою це блискуче, шкірясте листя.

Можливо, завдяки своїм квітам та красивому вічнозеленому листю, це найвідоміша з магнолій.

Батьківщина магнолії великоквіткової (Magnolia grandiflora) – Сполучені Штати. Магнолія (Magnolia grandiflora) стала квіткою-символом (емблемою) штату Луізіана з липня 1900 року, також, "штатом магнолій" називають ще Міссісіпі.

P.S. Квіти-символи штатів Америки – список рослин, які офіційно визнані символами штатів. Деякі штати мають кілька символів. Це стосується і Луізіани, де магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora) є символом так само як і півники луізіанські (Iris giganticaerulea). У штаті Міссісіпі символом є каріопсіс (Coreopsis) та магнолія великоквіткова (Magnolia grandiflora).

Цей вид магнолії, був висаджений президентом Ендрю Джексоном (1829-1837) біля Білого дому, де дерево зростало до початку 2018 року.

В 1928 році, Федеральним резервним банком була випущена національна валюта номіналом в 20 $, на якій Ендрю Джексон був представлений на лицьовій стороні, а Білий дім з магноліями по боках – на зворотному боці банкноти. Це було найстаріше дерево Білого дому.

Магнолія великоквіткова широко вирощується як декоративне дерево у всьому світі. Це рослина тропічного та помірного клімату, вона віддає перевагу повноцінному освітленню сонця.

В Україні цей вид магнолії рідко вирощюється, інколи може страждати від холодів, що в свою чергу, може позначитися на її цвітінні та листі.

Фото магнолії великоквіткової (Magnolia grandiflora).

Отже, вся характеристика залежить від вида магнолії.

В Амеріці, ніхто магнолію не називає "Маньолія", хіба що вчені ботаніки. Американці звуть їх простіше: огірковими деревами або деревами-парасольками. Огірковими деревами називають за те, що їх супліддя схожі за формою на огірки, особливо коли ще незрілі. Інші називають деревами-парасольками, так як їх листя, що зібрані на кінцях гілок, утворюють парасольку. Ось чому, деякі види магнолії, що родом із Сполучених Штатів, так і називаються. Наприклад, магнолія огіркова або загострена (Magnolia acuminata), чи також, магнолія парасолькова або трипелюсткова (Magnolia tripetala) (фото цього вида магнолії представлено нижче).

Огіркова магнолія цінувалася за міцну деревину, з якої аборигени Америки виготовляли каное і човни. Пізніше, американські першовідкривачі застосовували огіркову магнолію для будівництва будинків і виготовлення меблів. Для цих цілей деревина магнолії використовується і по сьогоднішній день.

Магнолія загострена або огіркова та магнолія трипелюсткова – морозостійкі представники роду, тому підходять для вирощування в середній смузі.

Магнолія парасолькова або трипелюсткова (Magnolia tripetala).

До речі, у деяких видів магнолії листя бувають дуже великі. Наприклад, у магнолії великолистної (Magnolia macrophylla). У природі ареал виду охоплює Північну Америку.

Цей вид має найбільший простий листок.

В основному, довжина листа магнолії великолистної – 25-80 см і шириною 11-30 см. А окремі листочки в довжину можуть досягати до 1 метра. Гілочки дерева часто згинаються під вагою цього важкого листя.

P.S. Магнолія великолистна (Magnolia macrophylla) має три підвиди, хоча деякі ботаніки розглядають ці рослини як три окремих види.

Отже, розмір і форма листа визначається видом. Магнолія має велике листя, еліптичної або оберненояйцеподібної форми. Листорозміщення чергове. В залежності від вида, магнолії можуть мати вічнозелене листя або бути листопадними деревами.

Плодоносить магнолія у вересні-жовтні.

Насіння магнолії – чорного кольору, покрите оболонкою та зібране в своєрідний стручок. При повному достиганні він розтріскується, а насінини звисають на білій нитці. В залежності від вида, плоди мают різний розмір, форму та різний колір оболонки насінини (яскраво помаранчевий чи червоний колір). Так як плоди дуже красиві і незвичайні, вони слугують додатковою прикрасою для дерева.

Автор: prolisok.com.ua

Ви дивилися
Немає переглянутих товарів
Фільтр
Знайдено 5 
Видалити список?
Для того, що б додати товар в список бажань, що Вам потрібно