Кінець квітня - 30.04.17 р., наша ціль гора Великий Верх (1598) що належить Полонині Боржава.
Оминаємо водоспад Шипіт і протоптаною стежкою через галявини та потічок, через буковий ліс прямуємо вгору в напрямку Великого Верху.
Схили стрімкі, а стовбури буків покручені.
Ягідна плантація лишається осторонь сонячної галявини... і тут ще цвітуть першоцвіти (в долині вже давно відцвіли!): проліска двулиста, первоцвіт лікарський, білоцвіт весняний, зубяночка залозиста.
Під ногами бачимо горішки бука, що вже проростають, вони пролежали всю зимою у снігу. Проростки бука чіпляються своїм корінчиком за субстрат (листя, грунт, мох) аби вирости могутнім деревом на цій суровій межі лісу і полонини.
Ліс закінчується, а натомість бачимо полонини з чорниць.
Чим ближче ми до Великого Верху, тим холодніше стає. З вітром і нежить нас чіпляє...:( Кінець квітня нагадує кінець лютого...
Ось межа лісу з полониною. Попереду вже лише полонина. Місце зістрічі туристів і оглядин довкілля: одні на хвильку зупиняються спускаючись з Великого Верха і милуються понорамою попереду, а інші зупиняються, щоб подивитись назад на ту саму панораму з крутими схилами,.. ліс і десь далеко в долині розкинулось село. Тут завжди гарно!!!
З полонин насувається густий туман. Рухаємось швидше щоб не замерзнути, на Великий Верх і хутко назад!:)
Навідуємось до водоспаду Шипіт. Багато відвідувачів. З далеку чути, як бурхливо тече вода!
Волога повсюди: бризки водопаду, по каменях стікають маленькі струмочки... А під ногами вогкий грунт, минулорічне листя склеєне водою, різні соковиті рослинки, стовбури і камені вкриті смарагдовим мохом. Зараз сиро... Але влітку, коли спека, буде приємна прохолода і затишок!:)
Автор: prolisok.com.ua