Рябчик ува вульпіс (Fritillaria uva vulpis)

49,95 грн.

Немає в наявності

Рябчик ува вульпіс (Fritillaria uva vulpis)

Рябчик ува вульпис (рос.)

P.S. Цибулини цього виду можна зустріти в продажу під назвою рябчик лисячоягідний (Fritillaria uva-vulpis), або як рябчик ассірійський (Fritillaria assyriaca). Багато рослин, пропонованих для комерційного продажу, як F. assyriaca сьогодні, насправді є F. uvа-vulpis.

Фасовка: 7-10 шт в горщику з грунтом.

Трав'яниста, багаторічна цибулинна рослина. Цибулина рябчика ува вульпіс (Fritillaria uva-vulpis) має діаметр 3 см. Квітуча рослина висотою від 20-40 см. Квітки невеликі до 3 см завдовжки та 1 см в діаметрі. Квітконоси тонкі. Кожне стебло має одну, рідко дві пониклі, дзвоникоподібні квітки. Квіти темно-фіолетового кольору з вузенькою жовтою облямівкою по краю пелюстки, вкриті густим сріблясто-олов'яним нальотом з зовнішньої сторони. Зсередини віночок оливково-жовтий. Листків три-п’ять, як правило, чотири сизо-зеленого кольору. Листя списоподібної форми, довжиною 8–12 см і шириною 1-2 см, верхні листки - менші. Цвіте у квітні. Рослина легко вирощується за умови, що воно не конкурує з сусідами. Найкраще зберігати і культивувати в горщиках, які вкопують в грунт, де залишають на зимівлю. Відмирання надземної частини відбувається в середині літа (ефемероїд).

Призначення рослини: для сонячних місць, використовують у групових посадках, для зрізу.

USDA зона: 4-9.

Опис

Рябчик ува вульпіс (Fritillaria uva vulpis)

Родина: Лілійні (Liliaceae).

Рід: Рябчик (Fritillaria).

Вид походить зі східної Туреччини, північно-західного Іраку та західного Ірану. В основному вони зустрічаються в лісистих передгір'ях Загросу, де вони ростуть на вологих луках і кукурудзяних полях між 900 і 1800 м над рівнем моря.

Цікаво знати!

Наукова латинська назва роду Fritillaria походить від лат. fritillus - стакан для викидання гральних кісток, за формою віночка.

Українська та російська назва роду вказує на забарвлення оцвітини: майже у всіх представників роду, що зростають на цих територіях, вона більш-менш пістрява з цятками світлого або темного кольору (рябчик шаховий, руський, малий та гірський).

Видова назва ува вульпіс перекладається з латині як лисячоягідний, тому цибулини цього виду можна зустріти в продажу під назвою рябчик лисячоягідний (Fritillaria uva-vulpis), або як рябчик ассірійський (Fritillaria assyriaca). Багато рослин, пропонованих для комерційного продажу, як F. assyriaca сьогодні, насправді є F. uvs-vulpis.

Історія Fritillaria assyriaca та Fritillaria uva-vulpis. Зразок, названий Бейкером у 1874 році, був зібраний Гаусскнехом у 1867 році з місцевості, яку вважали, що знаходиться на південному сході Туреччини. Його плутали з іншим видом, який зараз відомий як F. uva-vulpis Rix. Раніше його згадували як F. assyriaca, до того, як Рікс запропонував F. uva-vulpis у 1974 р., щоб уникнути плутанини.

Рослини дуже схожі між собою, але Fritillaria assyriacа має квітка з більш зеленуватим відтінком і має тенденцію до зростання на великих висотах.

Вперше зібрано подібний вид рябчиків, мова про F. uva-vulpis, на північному сході Іраку в 1931 році і доставлено в Кью (королівський ботанічний сад Кью), де була придумана латинська назва рослині, що означало "Лисиця-виноград"("fox-grape"). Дослідження Рікса показали, що ця колекція складалася з суміші Fritillaria assyriaca та Fritillaria uva-vulpis. Рослина вперше була описана Крістабель Бек під назвою Fritillaria assyriaca в 1953 році. Згодом ще були зібрані подібні рябчики в Персії адміралом Полом Фурсом у 1962 році та введені в культуру під такою назвою - Fritillaria assyriaca. Але у 1974 році Мартін Рікс у Кью запропонував нову назву Fritillaria uva-vulpis для Fritillaria assyriaca sensu Beck. Більшість садових рослин, що продаються як Fritillaria assyriaca, насправді належать до виду F. uva-vulpis.

Корисно знати!

Місцезростання: зростає на сонці. Потрібне жарке і сухе літо. Найкраще зберігати і культивувати в горщиках, на зиму вкопують горшечки в грунт, кожні 3-4 роки розсаджують з горщиків. Рослина легко вирощується за умови, що воно не конкурує з сусідами.

Грунт: потрібні родючі, багаті гумусом ґрунти.

Розмноження: висаджують рябчик у вересні-листопаді на глибину - 10-12 см (глибша посадка менше продукує детки), відстань між цибулинами рябчика - 10-15 см. Розмножується рябчик ува вулпіс дрібною деткою, яку продукує у великій кількості, завдяки чому швидко розростається в саду, але потрібно кілька років, перш ніж цибулинка-детка досягне квітучих розмірів. Придатний для натуралізації.

Відгуки